У Познані, місті, яке омиває річка Варта і яке має багате історичне значення, знаходиться центральна площа, яка розповідає історії про елегантність і стійкість. Історія починається у 1904 році, коли відлуння демонтажу прусських укріплень розносилося у повітрі. На чолі цієї трансформації стояв німецький архітектор і містобудівник Йозеф Штюббен. Мета була чіткою: вдихнути життя в колись порожні простори і створити район, який би бездоганно поєднував історію з відтінком німецької елегантності, пише сайт ipoznan.net.
Площа Міцкевича: свідок маршу історії
В центрі Імператорського кварталу знаходиться площа Міцкевича, свідок припливів і відпливів історії. У червні 1956 року площа стала ареною робітничого протесту, про що нагадує пам’ятник у вигляді крокуючих хрестів, спроектований Адамом Грачиком. Цей пам’ятник, відкритий з надзвичайною швидкістю, замінив статую канцлера Отто фон Бісмарка, яку було повалено під час Великопольського повстання. Площа бачила злети і падіння пам’ятників, кожен з яких відображав дух міста.
Папа Римський Іван Павло ІІ відвідав площу Міцкевича у 1997 році, що стало ще однією знаменною подією в історії площі. Площа з пам’ятником Адаму Міцкевичу залишається зворушливим тлом для випускників Університету Адама Міцкевича, які фотографуються на пам’ять після церемонії вручення дипломів.
Імператорський квартал: місце, де сходяться історія та культура
Домінантою Імператорського кварталу є замок, збудований для німецького імператора Вільгельма ІІ між 1905 та 1910 роками за проектом Франца Швехтена. Нині перетворений на Культурний центр “Замок”, ця королівська споруда продовжує залишатися центром святкувань, особливо 11 листопада, коли відзначається день іменин вулиці Святого Мартіна. Імператорський квартал вдихає життя в міський пейзаж, пропонуючи поєднання культурної спадщини та мистецьких починань.
Архітектурні перлини та академічна спадщина
Результатом бачення Штюббена став район, який є свідченням його майстерності. Вулиця Святого Мартіна, серце якого району може похвалитися архітектурними дивами, які розповідають про минулі епохи. У колишньому Євангелічному домі, спроектованому Йоганном Шарлоттенбурзьким, зараз знаходиться Музична академія ім. Ігнація Яна Падеревського. Символ спадкоємності – нове східне крило, добудоване в 1997 році, яке гармонійно поєднується з первісною структурою, демонструючи делікатний танець між минулим і сучасністю.
На протилежному боці вулиці, в будівлі, де колись знаходився банк “Райффайзен”, зараз розмістився юридичний факультет Університету імені Адама Міцкевича. Барельєф із зображенням бджолиного вулика, що символізує ощадливість, є тонким натяком на його колишнє призначення. З цією будівлею пов’язана колишня Королівська академія, шедевр Едварда Фюрстенау в стилі північнонімецького ренесансу. Зараз її священні зали резонують з мелодійними нотами Університетської аудиторії, одного з найкращих концертних залів Польщі.
Від Німецького театру до Великого театру ім. Станіслава Монюшка
З Університетської аудиторії відкривається захопливий вид на Німецький театр, збудований у 1910 році за проектом Макса Літтмана. Колись він був оголошений сценою, на якій не звучало жодного польського слова, а тепер є відомим Великим театром ім. Станіслава Монюшка. На цьому святому місці відбулися світові прем’єри музичних творів, які відлунням увійшли в аннали історії польської культури.
Прогулюючись центральною площею Познані, ви перетинаєте живе полотно, яке розповідає історію розвитку міста. Від ретельного планування Йозефа Штуббена до культурної перлини в університетській аудиторії та відлуння історичних протестів на площі Міцкевича – кожна грань робить свій внесок у створення гобелену центральної площі Познані. Це не просто фізичний простір, а живе свідчення стійкості та динамізму міста, яке продовжує приймати своє минуле, впевнено крокуючи в майбутнє.