Коріння монастиря в Познані сягає глибокої історії, починаючи з його заснування у 1455 році, пише сайт ipoznan.net. Мацей Чарний, щедрий міщанин, започаткував цей духовний притулок за підтримки єпископа Анджея з Бніна. Перші монахи відвідали Познань на Різдво 1456 року, а під патронатом єпископа Анджея між 1470-1473 роками постав костел у стилі пізньої готики, присвячена Святому Хресту, Успінню Пресвятої Діви Марії та святим Андрію, Франциску і Бернардину.
Процвітання через турбулентність
У 1487 році у Познанському монастирі запровадили опікунство, зміцнивши свій вплив на сусідні святині. Протягом століть у ньому діяло 12 провінційних капітул, він міг похвалитися багатими академічними традиціями, а богословський факультет був піднятий до загального статусу в 1668 році. Познанський монастир прославився завдяки діяльності таких видатних постатей як блаженний Ян з Дуклі та ректор Ян Шклярек. Різноманітні братства, в тому числі Святої Анни та Святої Трійці, додавали динаміки духовному життю храму.
Однак під час шведської навали сталося лихо, яке змусило ченців покинути монастир і призвело до його спалення. Цінності з ризниці були розграбовані, а рукописи потрапили до Стокгольма та Упсали. У післявоєнний час монахи, попри опір протестантської міської ради, з допомогою благодійників відбудували монастир. Реконструкція завершилася у 1668 році, коли єпископ Мацей Мар’ян Курський освятив монастир, охрестивши його на честь Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.
Відродження та мистецький розквіт в епоху бароко
Епоха бароко відкрила нову главу для познанського монастиря. Італійські архітектори Христофор Бонадура та Джордж Катеначі змінили естетику храму. 30-річне правління отця Яна Капістрана Шишецького з 1712 року було вирішальним, під час якого відбулися масштабні реставрації: новий фасад, прикрашений кам’яними статуями, і встановлення чудового органу в 1750 році. Монастир став культурним центром, в якому працювали такі художники як Іларіон Познанський, та скульптори як Яцек Уздовський.
Прусське придушення і воскресіння
У 1835 році монастир пережив свою найтемнішу сторінку історії, піддавшись прусському придушенню. Останній монах, отець Юліан Фуярський, помер у 1841 році. Костел і монастир перетворилися на гімназію святої Марії Магдалини. Друга світова війна завдала ще більшої шкоди, перетворивши костел на малярську майстерню, знищивши внутрішнє оздоблення та завдавши структурної шкоди.
У 1947 році францисканці Успенської провінції повернули руїни, а в 1948 році розпочали реконструкцію. Костел був освячений у 1951 році, а до 1972 року весь комплекс був відновлений. Монастир, який зараз є центральною бібліотекою стародруків і рукописів, зберігає багату колекцію з понад 10 000 одиниць пам’яток, включаючи 172 інкунабули.
Сучасне відродження
1980-ті роки ознаменували відродження Познанського монастиря. Символом реставрації стало завершення будівництва шоломів веж і даху костелу у 1983 році. Наступні роки стали свідками ретельних ремонтних робіт, включаючи реставрацію склепінь, ліпнини, реконструкцію вівтаря та загальний благоустрій. Діяльність монастиря не обмежувалася лише духовними послугами, в ньому розмістилася редакція наукового журналу “Францисканські студії” та функціонувала онкологічна лікарня.
Сьогодні Познанський монастир є не лише історичною реліквією, але й живим свідченням стійкості віри та відновлення. Шлях від попелища війни до яскравого сьогодення відображає силу, закладену у фундаменті цього історичного духовного притулку.