Ян Чохральський – видатний польський вчений, хімік, кристалограф, металург, ім’я якого дуже часто цитується. Що ж винайшов Чохральський, яке відкриття принесло йому всесвітню славу, детальніше поговоримо на ipoznan.net.
Дитинство та юнацькі роки
Ян з’явився на світ 23 жовтня 1885 року в Кцині, що тоді входила до складу Пруссії. Він був восьмим з одинадцяти дітей Францішека і Марти. У родині Чохральських були глибоко вкорінені традиції теслярської справи, проте Ян не проявляв до цього ремесла особливого інтересу. Він віддавав перевагу хімії та роботі з деревом. У підлітковому віці, черпаючи знання з підручників, юнак проводив хімічні експерименти в підвалі батьківського будинку. Однак не всі вони були вдалими, деякі навіть призводили до серйозних аварій.
Францішек був незадоволений витівками сина і наказав йому або серйозно зайнятися своїм хобі, або відмовитися від нього. Ян вибрав перший варіант і не помилився, адже у майбутньому завдяки досягненням у цій галузі він здобув світову славу і чималий статок. У школі Ян склав іспити й отримав атестат, проте результати не виправдали його очікувань. За чутками, після вручення атестатів він порвав документ і проголосив сповнену жалю промову, в якій підкреслив, що виставлені оцінки є несправедливими.
Далі Чохральський відправився в Тшемешно до брата. Там він влаштувався працювати в аптеку, де щодня мав справу зі своєю улюбленою хімією.
Наукова діяльність
У 1904 році Чохральський виїхав до Берліна. Спочатку він працював в аптеці, але незабаром перейшов до металургійної лабораторії концерну AEG, де займався визначенням чистоти руд, металів, сплавів. У цей час він також почав відвідувати лекції з хімії в Політехнічному університеті в Шарлоттенбурзі.
У 1906 році Ян почав серйозну дослідницьку роботу, в цей період його прийняли в лабораторію Kunheim & Co. Рік по тому він повернувся в концерн AEG, де став керівником відділу досліджень сталі та заліза. У 1910 році він отримав диплом інженера-хіміка.
У 1917 році Чохральський переїхав до Франкфурта-на-Майні, де обійняв посаду директора металургійної лабораторії Metallbank und Metallurgische Gesellschaft AG. На той час він уже був визнаним фахівцем у галузі металургії. Йому видали дозвіл на створення великої промислової лабораторії й тоді він отримав умови, в яких міг вільно розвивати свій талант.
У 1924 році Ян став віцепрезидентом, а рік по тому – президентом Німецького товариства металургів і почесним членом Міжнародного союзу досліджень матеріалів у Лондоні. Чохральський був шанований у всьому світі, що підтверджує той факт, що сам Генрі Форд запропонував йому посаду директора на новоствореному заводі з виробництва дюралюмінію, проте він відмовився. Замість того щоб виїхати до США і примножити свій статок, він повернувся до Польщі.
Великі винаходи
Наукові досягнення цієї людини настільки виняткові, що просто неможливо описати їх двома словами. Ян Чохральський здобув велику популярність, коли в 1916 році відкрив метод вимірювання швидкості кристалізації. Сам він говорив, що це сталося випадково. Деякі вчені дорікали йому за те, що його відкриття є творчою помилкою.
Під час складання наукових записок Ян помилково занурив перо в тигель з розплавленим сплавом замість чорнильниці з чорнилом. Щоб викинути зіпсоване перо, вчений почав його розглядати. Тоді він дійшов висновку, що нитка металу, яка звисала з пера і затверділа, дозволяє виміряти швидкість кристалізації матеріалу.
Досить швидко було встановлено, що метод Чохральського ідеально підходить для отримання монокристалів металів. З 1948 року його почали застосовувати для виробництва монокристалів кремнію, необхідних для виробництва інтегральних схем. Вони можуть досягати значних розмірів – до двох метрів у довжину і майже пів метра в діаметрі, а важать 800 кілограмів. Випадково чи ні, але завдяки своєму відкриттю Ян став батьком сучасної електроніки.
Розробка методу вимірювання швидкості кристалізації принесла Чохральському славу, але статки він набув не тільки завдяки своєму великому відкриттю. У 1924 році він запатентував свинцевий сплав з невеликою добавкою інших металів. Він назвав цей винахід «металом В». Це відкриття мало революціонізувати залізничний транспорт.
Метою вченого було розробити сплав для виробництва підшипників ковзання. Для цього йому довелося кілька років поспіль старанно працювати. Цей сплав мав бути досить м’яким, щоб ефективно змащувати вісь вагона, і разом з тим досить твердим, щоб не зношуватися занадто швидко. Зрештою Яну вдалося поєднати ці суперечливі властивості.
Патент на метал В придбала німецька залізниця. Відкриття поляка використовувалося в багатьох інших країнах, у тому числі у Франції, США, Чехословаччині, СРСР. Однак немає сумнівів, що метал В був найважливішим для німецької економіки. Адже після Першої світової війни в цій країні заборонили імпорт олова. Метал В використовувався в залізничному транспорті до 1960-х років XX століття, коли підшипники ковзання були замінені підшипниками кочення.
Повернення до Польщі
У 1928 році Яну запропонували очолити факультет хімії у Варшавському політехнічному університеті. Після переговорів з президентом Ігнацієм Мосціцьким він прийняв цю пропозицію. Ще в тому ж році він отримав почесний докторський ступінь Варшавського політехнічного університету, завдяки чому в 1930 році став професором, попри відсутність докторського ступеня.
Створена спеціально для нього кафедра металургії та матеріалознавства була оснащена найсучаснішим обладнанням. Не дивно, адже крім виконання обов’язкових завдань, вона активно співпрацювала з Міністерством військових справ. Чохральський отримав повну свободу в питаннях найняття персоналу. Це, звичайно, не додало йому симпатій серед професорів, які й без цього заздрили його досягненням і грошам, накопиченим завдяки патенту.
Агент розвідки
Важливо відзначити, що причини від’їзду Чохральського з Німеччини не зовсім зрозумілі. Стефан Бартковський стверджував, що вчений був пов’язаний з польською розвідкою. Про це свідчить і той факт, що після повернення в країну Ян користувався майже повною науковою свободою і необмеженою довірою військової влади.
Після початку Другої світової війни вчений скористався своїм минулим. Окупанти навіть дозволили йому керувати Інститутом дослідження матеріалів при Варшавському політехнічному університеті. Однак цілком ймовірно, що він діяв там на шкоду ворогу. Як стверджує Стефан Бартковський, робота була лише прикриттям для співпраці з розвідкою Armii Krajowej.
Наприкінці війни Яна Чохральського заарештувала комуністична влада і звинуватила його у співпраці з німцями. Хоча слідство було припинено вже через кілька місяців, і вчений відновив свою свободу, його життя докорінно змінилося.
У 1945 році сенат Варшавського політехнічного університету не дозволив йому далі продовжувати працювати в закладі вищої освіти. Вигнаний з наукового товариства, він повернувся в Кциню, де заснував компанію «BION», що займалася виробництвом побутової хімії. 22 квітня 1953 року Ян Чохральський пішов з життя.
У 2011 році було доведено співпрацю вченого з розвідкою головного штабу Armii Krajowej. У тому ж році Варшавський політехнічний університет реабілітував репутацію Яна Чохральського.