Познанський архікатедральний собор, розташований на історичному острові Острув Тумський, є свідченням багатої християнської історії Польщі. Її витоки сягають другої половини 10-го століття, коли у 968 році було збудовано перший собор, присвячений святому Петру. Цей ранній храм, побудований з лугового сухостою і граніту, заклав основу того, що згодом стало центром духовності, пише сайт ipoznan.net.
Попри руйнування романського храму між 1034 і 1038 роками, стійкий дух призвів до зведення нового собору, побудованого з гранітної бруківки, поєднуючи архітектурні деталі з пісковика і граніту. Залишки цього романського собору, що датуються другою половиною 11 століття, свідчать про культурну витонченість його покровителів і будівельників.
Готична пишність і трагедії (14-20 століття)
Наступні століття стали свідками еволюції собору, переходу від романської до готичної архітектури. Святиня в готичному стилі, збудована у 14-15 століттях, вирізнялася величчю з новим вівтарем, галереєю трифорій та каплицями. На жаль, спустошлива пожежа 1622 року залишила собор з голими стінами та обвугленими склепіннями.
Випробування продовжилися наступними пожежами, а найбільш руйнівна сталася 15 лютого 1945 року під час боїв Другої світової війни. Ця пожежа знищила 65% собору, відкривши готичні елементи під час реконструкції. Рішення про реконструкцію святині зберегло її сутність, відтворюючи риси, що нагадують готичний шедевр 15-го століття.
Стійкість і ренесанс (18-21 століття)
Після пожежі 1772 року собор зазнав неокласичної перебудови за проектом архітектора Ефраїма Шрегера, пізніше доповненої Соларі наприкінці 18 століття. Цей фасад проіснував до руйнівних подій Другої світової війни. Однак собор знову відродився з попелу, поєднуючи реконструйовані готичні риси з пізньобароковими завершеннями, що свідчить про стійкість, закладену в його камені.
Сучасний собор, що має 72 метри в довжину і 36 метрів в ширину, несе на собі сліди складної історії. Готичні цегляні стіни, зоряне склепіння та ажурний трифорій у вівтарі викликають відчуття позачасовості. Південна вежа слугує живим зв’язком з романським минулим, демонструючи багатогранну історію цього священного місця.
Скарби всередині: вівтарі, гробниці та музика
Серед архітектурної величі Познанського собору ховаються скарби, які додають шарму до його історії. Поліптих вівтаря, шедевр рубежу 14-15 століть, є доказом сілезької майстерності. Барокова кафедра, купіль для хрещення та готичні лавки доповнюють інтер’єр собору.
Під органним склепінням бронзові плити розповідають про минуле. Підземні крипти, в яких зберігаються реліквії романських соборів, також можуть бути місцем спочинку перших польських правителів – Мешка I і короля Болеслава Хороброго.
Кафедральний хор, заснований у 15 столітті, ще більше збагачує спадщину собору. Від скромних поліфонічних початків до досконалого ансамблю, яким він є сьогодні, хор служить не лише літургійною силою, але й культурним послом, виступаючи з концертами в країні та за кордоном.
Тисячоліття благодаті: спадщина Познанського кафедрального собору
Названий Папою Іваном XXIII “окрасою Познані”, Познанський кафедральний собор височіє як найстаріший собор Польщі, живий свідок тисячолітньої історії християнської культури. Його стіни резонують з відлунням слів Папи Івана Павла ІІ, який визнав його фундаментальну роль в історії християнства та польської державності. Коли відвідувачі перетинають його освячені зали, вони вирушають у подорож крізь час, відкриваючи для себе собор, який витримав випробування вогнем і війною, постаючи щоразу з новою величчю.