У 1786 році в Познані у дворянській родині Філіпа та Міхаліни Рачинських народився син Едвард. Волею долі у майбутньому він стане відомим громадським діячем, колекціонером, мандрівником та меценатом. Саме про нього наш новий матеріал на ipoznan.net.
Військова та політична кар’єра
Граф Едвард Рачинський прожив п’ятдесят вісім років. Але за цей час він відвідав пів світу, зібрав великий книжковий фонд, займався різноманітними дослідженнями та жив повним життям.
У двадцятирічному віці Едвард приєднався до армії імператора Наполеона. Також він служив в армії Великого герцогства Варшавського. Його досягнення на військовій ниві не залишилися непоміченими. Рачинський отримав Орден Virtuti Militari — державну польську нагороду. Цей орден був заснований у 1792 році Станіславом Августом Понятовським, який став останнім королем Речі Посполитої. Virtuti Militari був символічною відзнакою на честь перемоги поляків в російсько-польській війні.
По закінченні військової служби граф Рачинський не поспішав відпочивати. Він поспішав жити, жити яскраво та цікаво. Він став політичним та громадським діячем, активістом рідного Великого князівства Познанського. У 1841 році, коли Едварду вже було п’ятдесят п’ять років, він обирався депутатом провінційного сейму Великого князівства Познанського. Обирався від лицарського класу. Політичне життя графа Рачинського було досить активним. Він наполягав на тому, що співпраця з прусською династією Гогенцоллернів стане ефективним підприємством. Але за умови збереження споконвічних польських традицій. Повага до історії рідного краю була однією з головних рис Рачинського. Він навіть став автором меморіалу, який навчав правил польської мови. Цей меморіал передали Фрідріху Вільгельму IV — королю Пруссії.
Граф-мандрівник
Військову кар’єру Едвард Рачинський завершив у 1809 році. А рік по тому на нього вже чекала неймовірна пригода — подорож Північною Європою. Граф відвідав Лапландію та Стокгольм. До речі, в Стокгольмі він затримався на кілька тижнів. Його також зустрічали раніше незвідані ним міста: Еребра, Тролльгеттан, Істад. Ця мандрівка сильно вразила Едварда. Він казав, що це найголовніша в його житті подорож. Рачинський завжди згадував про неї, особливо на присмерках свого життя.
Едвард був сповнений сил та ентузіазму. Йому було двадцять вісім років, фінансове становище та дворянське коріння дозволяло вести аристократичний спосіб життя, весь світ лежав як на долоні. Отже, у 1814 році він вирушив у наступну подорож. Цього разу молодий граф відкрив для себе археологію, адже він проводив розкопки на території давньої Трої в Малій Азії. Туди він потрапив через Стамбул. А до цього пунктом відправлення стало ще на той момент зовсім молоде південночорноморське місто Одеса.
Шляховий щоденник, який тоді вів Рачинський, був дуже важливим документом для краєзнавців. В цьому щоденнику зберігалося багато цінної інформації щодо побуту жителів Османської імперії тих років, а також ілюстрації місць відвідування.
Колекціонер і меценат
Едвард Рачинський, як ми вже казали, був активною та захопленою особистістю. У власному маєтку Рогалин він зібрав значний книжковий фонд. Більша його частина складалася з бібліотек прусських чернечих орденів. Ця велика колекція потім стала основою Бібліотеки Рачинських в їх рідному місті Познань.
Граф активно впроваджував розвиток гігієни у Великій Польщі. Епідемія холери, яка сколихнула Познань у 1831 році, забрала багато життів. За даними з загальних джерел відомо, що холеру принесли руські війська з сусіднього Царства Польського — території Польщі, яка у 1815-1915 рр. належала Російській імперії.
Отже, Едвард Рачинський надав кошти для будівництва першого водопроводу в місті. Через десять років по тому в Познані спорудили Пам’ятник Гігієні.
Граф також проявив себе як щедрий меценат при створенні в Познані Лікарні Преображення Господнього. Крім того, він друкував власні літературні твори та перевидавав різні історичні джерела. При Рачинському зазнав розвитку екскурсійний туризм в літературі.
Едвард надавав фінансову підтримку представникам творчої інтелігенції та наукової спільноти. Зокрема він допоміг Броніславу Трентовському та Адаму Міцкевичу.
Трагічне рішення
Можемо припустити, що Едвард Рачинський був впевнений в тому, що завжди діє правильно. Деякі джерела вважають, що граф часто не ладнав з громадськістю через власні упередження та рішення. Проте хто ще може похвалитися кількістю таких видатних вчинків на користь рідного краю та міста?
Разом з єпископом Теофілом Волицьким граф Рачинський склав концепцію будівництва Золотої каплиці. Він надав кошти на створення статуй королів Мешка I та Болеслава Хороброго. І незабаром вибухнув скандал — Едварда звинуватили у зайвих розтратах та порушеннях під час будівництва каплиці. Справа набула розголосу, громадськість смакувала деталі. Достеменно невідомо, що відбулося насправді. Але Едвард не витримав тиску. Ймовірно, емоційний стан великого познанця на той момент вже давно був дуже напружений. Саме тому він прийняв трагічне рішення піти з життя та застрелився.
Відомий меценат, дослідник, патріот рідного краю Едвард Рачинський спочиває у гробниці при Костелі святого Лаврентія.