Кожне старе місто має свої легенди, овіяні таємницями. Познань, звичайно, не виняток. Краще про давню польську столицю можна дізнатися і через місцевий фольклор, а не тільки завдяки історичним хронікам, пише сайт ipoznan.net.
Король воронів
Кілька століть тому за безпекою Познані спостерігав вартовий, що стояв на вежі міської ратуші. В одного чоловіка, який виконував цю роботу, був син на ім’я Пшемек. Одного разу хлопець заміняв на посту батька та помітив пораненого ворона. Хлопець забрав його та вилікував. Коли птах остаточно одужав, то повідомив своєму рятівнику, що він король воронів. На прощання ворон подарував хлопцю срібний горн та наказав заграти на ньому, якщо місто потрапить у небезпеку. Одного разу Познань оточили ворожі війська. Пшемек згадав про срібний горн та заграв на ньому на всі чотири сторони світу. І тут сталося диво — звідусіль прилетіли тисячі птахів та напали на ворожих воїнів. Останні були змушені капітулювати. На честь цієї події було вирішено, що вартовий буде щодня грати з вежі на чотири сторони світу.
Як народилася Познань
Легенда розповідає, що дуже-дуже давно після довгої розлуки зустрілися нарешті три рідних брати. Сталося це там, де перетинаються річки Цибіна та Варта. Звали братів Лех, Чех та Рус. За легендою, ці чоловіки й стали пращурами трьох слов’янських народів. Попри те, що час змінив їхні обличчя, брати впізнали одне одного. Вони замахали руками та почали кричати: «Впізнаю! Впізнаю!». Брати радісно обнялися, а на честь свого возз’єднання вирішили разом побудувати фортецю Познань на річці Варті. Отже, за легендою, назва давнього міста пішла від дієслова польської мови «poznać» — «впізнавати».
Меч святого Петра
Ще одна давня легенда містить інформацію про меч святого Петра, який зберігається в Музеї архідієцезії в Познані. Якщо детальніше, то це історія про те, як апостол Петро відсік вухо чоловіку на ім’я Малх. Той був рабом первосвященника та брав участь у взятті під варту Ісуса Христа. Святий Петро був присутній під час арешту в Гетсиманському саді та не міг змиритися з цим. Намагаючись допомогти своєму вчителю та наставнику, він зробив той самий напад на раба. Про це розповідається в усіх чотирьох Євангеліях. Проте імена учасників події згадуються лише в Євангелії від Іоана.
У XV столітті дипломат, історик та архієпископ львівський Ян Длугош залишив записи про легендарний меч святого Петра. Згідно з його записами, цей меч став подарунком єпископу познанському Йордану від папи Стефана VII. Але за сучасною хронологією це може бути папа Іоанн XIII. Втім, меч був подарований понтифіком як символ першого єпископства на території Польщі.
Легенда Познанського замку
У Середньовіччі панували суворі звичаї. Навіть у родинних стосунках все було геть непросто. А що вже казати про аристократів та монархів, які укладали шлюбні угоди заради земель, влади та тих, хто продовжуватиме їх рід! Існує сумна легенда про принцесу Людгарду Мекленбурзьку. Її чоловіком став герцог Великопольський та надалі король Польщі Пшемисл II. Як не намагалася Людгарда догодити чоловіку, але найголовніше своє завдання виконати вона так і не змогла. Король чекав на спадкоємця. А діти у королеви все не народжувалися. Отже, за легендою, нещасну жінку за наказом Пшемисла задушили в купальні у 1283 році. Це приміщення було розташоване біля Познанського замку. Як не благала Людгарда помилувати її, вбивці були невблаганні.
Легендарні козлики
Колись у далекому Середньовіччі один годинникар на ім’я Бартоломей спорудив великий годинник для міської ратуші. Це було замовлення міської ради Познані. В ратуші в той день готувався дуже багатий бенкет, адже там чекали на приїзд важливого гостя. Отже, з години на годину мав прибути видатний познанський воєвода, а в той час на кухні сталася халепа. Коли вже майже все було готове для зустрічі поважного гостя, один з кухарів з власної необачності спалив на вогні чудову ніжку оленя. Щоб ніхто не помітив цієї катастрофи, кухар вкрав двох кіз, які паслися на галявині. Він вирішив приготувати козляче м’ясо та подати на стіл. Але кози втекли та опинилися на вежі ратуші. Коли гості та зокрема воєвода побачили кіз, що граються на карнизі над новим годинником, то втратили дар мовлення. Воєвода знайшов це смішним та пробачив кухарю його авантюру. А годинникар Бартоломей отримав ще одне замовлення — воєвода замовив доробити до годинника механізм. Відтоді опівдні по Познані лунає дзвін горна, а на вежі з’являються фігурки козликів.
Кохання, відтворене в камені
У XVII столітті в Познані мешкала багата жінка на ім’я Петронела. Вона давно поховала свого чоловіка, була вже немолода, але вирішила все ж таки влаштувати своє особисте життя. Містяни були сильно здивовані, коли Петронела обвінчалася з зовсім молодим хлопцем — учнем каменяра. Йшов час, молодість чоловіка взяла верх. Одного разу він зустрів молоду прекрасну жінку, в яку закохався понад усе. Ревнива Петронела, коли дізналася про це, влаштувала скандал. Вона звинуватила чоловіка у тому, що він бажав її смерті та намагався її отруїти. Суддя не виявив тяжких правопорушень, втім оштрафував молодого каменяра. На власні кошти закоханий чоловік мав побудувати перед міською ратушею фонтан. Відтоді на Старому Ринку красувався фонтан, інкрустований різьбою, яка розповідала історію викрадення Плутоном Прозерпіни. Стара ревнива Петронела так і померла на самоті, а молодий каменяр одружився з прекрасною дівчиною і жили вони довго та щасливо.
Рогалик святого Мартина
Звичайно, всі місцеві мешканці Познані обожнюють традицію випікання святомартинських рогаликів. До речі, цей смаколик треба обов’язково спробувати у Познані туристам! А його легенда стара, як світ. Вона розповідає про пекаря на ім’я Валентин, який був справжнім майстром своєї справи. Настав момент, коли він вирішив допомагати нужденним. Але цьому передувала одна дивна подія. Пекарю наснився святий Мартин, який виглядав як лицар на чудовому коні. Валентин прокинувся, а потім знайшов підкову біля свого будинку. Уві сні святий Мартин сказав чоловіку, що всі мають допомагати одне одному настільки, наскільки це можливо. Тоді пекар вигадав новий рецепт смачних рогаликів. До нього входить мигдалева суміш, сметана, цукор. Але найголовнішою родзинкою є форма рогаликів — підкова.
Випікають ці легендарні рогалики й у XXI столітті. Після Другою світової війни, на жаль, старовинний рецепт зазнав деяких змін. Через брак харчів у післявоєнні часи мигдалеву суміш замінили на білий мак з мигдалевим ароматизатором. Ще цікавий факт: коли комуністи взяли владу до своїх рук, вони намагалися максимально викоренити старі традиції. Це також стосувалося й виготовлення солодкої випічки. Її просто намагалися заборонити. Пекарі, звичайно, протестували. Багато часу йшли суперечки з цього питання. У 1994 році вперше проводили святкову вуличну ходу у Познані, а головним героєм програми був той самий рогалик святого Мартина! Вся Познань святкувала це тріумфальне повернення одного з символів міста.
Щороку рогаликів з’їдають все більше, його популярність зростає. Скуштувати його бажають люди з усього світу.
До речі, впродовж усього року в Познані можна стати гостем інтерактивного Музею Рогаликів. Саме там можна дізнатися всю історію цього місцевого смаколика, який став символом допомоги іншим.