Ім’я Павла Стшелецького відоме далеко за межами Польщі. Він перший, хто провів успішні дослідження в Австралії та відкрив найвищу гряду Великого Вододільного хребта. Як йому це вдалося, детальніше поговоримо на ipoznan.net.
Дитячі та юнацькі роки
Майбутній дослідник з’явився на світ 20 липня 1797 року у дворянській родині в Глушині (тепер частина міста Познань). Виховувався маленький Павло в атмосфері патріотизму, прищепленого йому батьком, учасником повстання Костюшко. Історикам мало що вдалося дізнатися про ранні роки життя Стшелецького. Біографи, в тому числі і його родичка, письменниця Нарциза Жмиховська підкреслювали, що Павло був обдарованим самоуком. У ранньому віці він вивчив кілька мов. На жаль, батьки хлопця передчасно померли й в 1810 році він переїхав до Варшави, де про нього піклувалася велика родина. Там Павло почав відвідувати школу піаристів.
На початку 1920-х років Стшелецький поповнив ряди прусської армії. У 1823 році він познайомився з дочкою друга, який був старший за нього на 12 років, і палко закохався в неї. Однак дівчина відмовилася виходити за Павла заміж, і він на тлі світського скандалу переїхав до Краківської республіки, потім через Австрію і Швейцарію до Італії. Там Павло познайомився з Францішеком Сапегою – спадкоємцем величезного статку. Незабаром вони подружилися, і він став його уповноваженим, а після смерті Сапеги в 1892 році успадкував частину його статку. Ці кошти дозволили Стшелецькому відправитися в грандіозні подорожі, про які він так мріяв ще з дитинства. Таким чином, Стшелецький вирішив тісно взаємодіяти з елітою суспільства, особливо науковою із Західної Європи. Знання мов дозволило йому налагодити контакти з британськими вченими та аристократією. Незабаром Павло отримав доступ до лондонських джентльменських клубів. Плюс до всього, перебування у Великій Британії дало йому час для підготовки до подорожей.
Навколосвітні подорожі та відкриття
У червні 1834 року Стшелецький вирушив у дев’ятирічну подорож. Першою його зупинкою був Нью-Йорк. Важливо відзначити, що крім іншого, Павло проводив мінералогічні та геологічні дослідження в Аппалачі. Його найважливішим досягненням у Північній Америці стало відкриття мідної руди в Канаді на озері Онтаріо в 1835 році. Через рік він дістався до Бразилії, де був вражений жорстокістю работоргівлі. Під час перебування в цій частині світу, крім геологічних спостережень, Павло провів безліч етнографічних досліджень серед корінних американців. На його очах стратили понад 100 індіанських вождів за наказом аргентинського диктатора Хуана Росаса.
Потім Стшелецький перетнув Анди й дістався до Чилі, де продовжив дослідження, в тому числі й в пустелі Атакама. У 1837 році він вирушив у десятимісячну подорож уздовж узбережжя Америки. Особливо польський дослідник цікавився вулканами острова Тихого океану. Перед тим як вирушити до Австралії, він дослідив Нову Зеландію, на той момент анексовану Великою Британією, де передбачив наявність там родовищ металевих руд.
У 1839 році Стшелецький прибув до Австралії, яка стала для нього найбільш деморалізованою колонією у світовій історії. У своїх записах Павло відзначав, що, сходячи на берег з баржі, залишив на борту годинник та інші цінні речі, оскільки дізнався, що Австралія населена майже виключно злочинцями. Дійсно, ця країна була колонією свого роду Сибіром Британської імперії. Незважаючи ні на що, британці були знайомі з попередніми досягненнями Павла і вирішили надати йому допомогу в дослідженні майже незвіданих і важкодоступних внутрішніх районів континенту. Таким чином, Стшелецький першим повідомив про родовища золота в Блакитних горах, що послужило основою для золотої лихоманки середини XIX століття. Під час своєї подорожі через Великий Вододільний хребет він дослідив найвищу точку – Снігові гори в Південному Уельсі й відкрив найвищу вершину (2228 метрів над рівнем моря) материкової Австралії, назвавши її горою Косцюшко.
Винагорода за працю
У липні 1840 року Павло вирушив до Тасманії, де склав геологічну карту дослідженої ним території. Повернувшись, геолог поїхав на північ, щоб дослідити територію сучасного Квінсленда. У 1843 році через погіршення здоров’я Павло покинув Австралію. Цілих 2 роки він присвятив узагальненню своїх результатів досліджень, які опублікував у книзі «Fizycznym opisie Nowej Południowej Walii i Ziemi van Diemena». Франклін високо оцінив його роботу і виписав винагороду в розмірі 400 фунтів стерлінгів. Крім того, примірник книги отримав Чарльз Дарвін. Майже до кінця XIX століття ця праця залишалася основоположною з географії Австралії. Крім того, за неї Стшелецький отримав Золоту медаль від Королівського географічного товариства і став першим поляком з його членів.
Незабаром Павло відвідав і дослідив острови сучасної Індонезії, Кантон, Гонконг, Каїр, Олександрію, Алжир. Потім Стшелецький вирушив до Ірландії, яка на той момент перебувала під британським правлінням. Там він з 1847 року по 1849 рік працював над ліквідацією наслідків голоду. Бувши католиком польського походження, він заслужив довіру місцевих жителів і зміг досягти певних успіхів. У якийсь момент під його керівництвом перебувало кілька чиновників, які координували програму харчування, орієнтовану на дітей. Стшелецький критикував попередні рішення і залучав духовенство до підтримки нужденних. На знак визнання його заслуг він став одним з перших цивільних осіб, нагороджених британським орденом Бані.
Перебуваючи в Ірландії, Павло заразився черевним тифом, з наслідками якого він мучився до кінця своїх днів. Весь 1850 рік він лікувався в Європі. У Великобританії, де Павло став громадянином, його поважали. Крім того, Оксфордський університет надав Стшелецькому докторський ступінь за те, що той брав участь у секретній місії під час Кримської війни. У 1869 році королева Вікторія посвятила геолога в лицарі. Відомо, що за всю свою кар’єру Павло Стшелецький дав 13 географічних назв Австралії, проте до наших днів збереглося тільки 6 – гора Косцюшко, Гіпсленд, річка Латроб, рівнини Барні, озеро Кінг і гора Ерроусміт в Тасманії.
Останні роки життя, визнання
6 жовтня 1873 року Стшелецький помер від раку печінки в Лондоні, де його і поховали. У 1997 році його останки ексгумували й перенесли в Склеп видатних в церкві Святого Адальберта в Познані.
Безсумнівно, Павло Стшелецький був одним з найвидатніших польських і європейських дослідників і мандрівників. Йому вдалося побувати на всіх континентах, крім Антарктиди. Його новаторське дослідження Австралії стало важливою віхою в пізнанні континенту. Сьогодні понад 20 місць там мають його ім’я, включаючи гірський хребет, озеро, річку, вершини. Гора Костюшко, підкорена польським дослідником, є однією з найбільших пам’яток, що нагадують всьому світу про Польщу та її національного героя.
Австралійці також не забули про подвиги цього видатного дослідника. Вони назвали його ім’ям пустелю і річку, а на острові Фліндерс в Тасманії з 1972 року існує гора Стшелецького висотою 756 метрів над рівнем моря. У 1972 році там з’явився Національний парк Стшелецького.