Єгиптяни ще з давніх-давен вважали собак своїми кращими друзями. Це по суті була перша тварина, яку їм вдалося одомашнити та приручити. У першому столітті нашої ери в Єгипті розводили собак дуже невеликих розмірів. Це було доведено групою познанських археологів, які виявили останки мальтійця – мініатюрної та чистокровної тварини, пише ipoznan.net.
Коли та де саме було здійснено це відкриття? Що ще вдалося впізнати археологам із Познані? Хто саме брав участь в археологічних розкопках?
Про групу познанських археологів
Археолог Марта Осипінська очолила групу, та по суті стала єдиною, хто докладно розповів про ці розкопки.
Жінка працює в Інституті археології та етнології Польської академії наук у Познані, та вже багато років веде велику дослідницьку програму у різних місцях.
Познанський інститут є єдиним такого роду у всій Польщі. Крім вивчення археології (всіх часів) польських земель, дослідники інституту розширюють знання й стосовно загальної археології, етнографії, етнології та антропології, а також історії матеріальної культури в середні віки та новий час.
У межах цього навчального закладу проводяться наукові дослідження у великих масштабах та в різних куточках світу. Весь матеріал зберігається в інституті й служить навчальним матеріалом для студентів та викладачів.
Сама ж Марта Осипінська, окрім того, що активно залучена у дослідницькій програмі, ще й видає наукові статті та інші матеріали.
Останки єгипетського собаки
Як уже згадувалося раніше, собака завжди був близьким з єгиптянами. Це стосується також і римлян, і греків.
Стародавні єгиптяни вважали собаку універсальною твариною, яка служить охороною будинку, помічником під час полювання та для пошуку їжі, а також ласкава, приручена тварина, здатна дарувати позитивні емоції людині.
Крім цього собака асоціювалася у єгиптян з богом смерті та потойбічним життям – це стало ще однією причиною, чому саме ця тварина мала для них велике значення. Вважалося, що собака має зв’язок з людиною і потойбіччям, тому дуже часто собак ховали разом зі своїми господарями, або ж в окремих трунах. Тому те, що собаки мешкали з єгиптянами ще до нашої ери – незаперечний факт.
Однак останки мініатюрного собаки, знайдені познанськими археологами, доводять, що ця тварина проживала вже в перші століття нашої ери – майже 2000 років тому.
Розкопки відбувалися на початку 2018 року (січень-лютий) на околиці стародавнього міста Беренік на березі Червоного моря в Єгипті. Археологи натрапили на собачі кістки, які були дуже маленькими – всього 30 см, що набагато менше за кішку та тих собак, що були приручені єгиптянами до нашої ери.
Археологам вдалося довести, що знайдені кістки належать мальтійській болонці – собаці жіночої статі, яка померла у віці приблизно 8-10 років. У неї була маленька й загострена мордочка, а голова кулястої форми. Також було зроблено висновки, що собачка за життя була доглянутою та нагодованою, оскільки кістки були у хорошому стані, без ознак хвороби та травм.
Єдина проблема, з якою зіткнулися археологи – це те, що складно давалося визначення породи собаки, її походження та пояснення того, як вона опинилася у цьому регіоні.
Точно такі ж, ідентичні скелети були виявлені у Великобританії та ймовірно, що ця порода собак проживала за часів існування Римської імперії (III-IV століття).
Також вдалося з’ясувати, що така мініатюрна порода собаки служила єгиптянам, як талісман чи “іграшка”, оскільки ні для чого іншого така маленька тварина не може знадобитися.
За мальтійцями доглядали, ретельно вичісували їхню вовну, часто брали всюди з собою та навіть притискали їх до грудей чи живота, надаючи цьому якогось свого значення.
