За все своє тривале існування, місто Познань, як і вся Польща, пережило безліч різних епідемій. Вони були різними: чума, віспа, тиф, холера.
Познанці вперто боролися з цією недугою і вживали всіх необхідних заходів. Проте через брак знань, стрес та інші супутні чинники, хвороба забирала безліч життів. Лише через багато років у Познані дізналися про методи лікування та профілактику інфекційних захворювань, пише ipoznan.net.
Якщо порівнювати всі епідемії, з якими зіткнулося місто, то, мабуть, найстрашнішою і найсмертоноснішою була епідемія холери.
Як у місті виникла хвороба? Скільки людей постраждали від холери? Як люди боролися з недугою?
Короткий екскурс в історію
Найперші згадки про інфекційне захворювання у Познані датуються 1003-1007 роками, але це не підтверджено документально.
Офіційно зафіксовано, що Познань зіткнулася із хворобою у 1174 році. Ніхто не знав, що це за хвороба і досі не знає.
У 1205-1207 роках у Познані зафіксували кілька нових хвороб, про які нічого не чули раніше. Через багато років лікарі з’ясували, що серед хвороб були чума, холера та чорна віспа. Але були й ті захворювання, які не впізнали навіть багато років потому.
У 1347-1349 роках Познань дізналася про існування чуми, але не одного, а одразу трьох видів. Це був важкий період для познанців, адже з таким масштабним охопленням місто зіткнулося вперше.
Найбільше шкоди та смерті завдала епідемія холери. У 1708-1709 роках вона забрала їх життя близько 9000 осіб (на той час, ця кількість людей становила ¾ всього населення міста).
Холера у Познані
Першою офіційно підтвердженою та масштабною епідемією холери у Познані можна вважати 1708-1709 роки. Як згадувалося раніше, за цей рік загинуло 9000 осіб.
У 1831 році епідемія знову спалахнула у місті. Холеру привезли до Познані російські солдати. Тоді захворіло близько 900 осіб, серед яких було багато багатіїв та представників міської влади. Місто закрили на карантин і не дозволяли заїжджати та виїжджати. Люди, які виїжджали, мали дотримуватися карантину і 10 днів не виходити з дому. Місцеві жителі обов’язково перебували вдома. Пацієнти зверталися до лікарні, де приймали лише хворих на холеру – на той час інших хвороб у місті не існувало (як і під час решти спалахів епідемії).
Наступна епідемія холери датується 1866 роком. Того року, одного літнього дня до Познані приїхали рибалки зі Щецина, де вже були виявлені випадки хвороби. Рибалки пішли на Стару площу, де зупинилися в одному з барів та заразили працівника закладу. Наступні випадки були виявлені в одному районі міста Хвалішево (на околиці Познані). Холера дуже швидко поширилася містом і незабаром у Познані було оголошено карантин.
Якщо у будинку був хворий на холеру, то зовні будівлю обмотували спеціальною мотузкою, а продукти доставляли додому та передавали через вікно. Вулиці спорожніли: стало тихо, лише чулися крики та плач тих, хто втратив рідних через хворобу. На дорогах проїжджали лише машинами з трупами й все це супроводжувалося биттям дзвонів: таким чином люди розуміли зразкові втрати.
Лікарі носили спеціальний одяг із капюшоном та блискучого захисного матеріалу. Познанці використовували всілякі методи та народні способи. Використовували, наприклад, нанесення на тіло смужок, просочених гарячим дьогтем або припікали уражені ділянки шкіри розпеченим залізом. Одні вважали, що треба пити шампанське, інші були категорично проти будь-якого алкоголю. Багато хто почав курити, думаючи що тютюн вбиває мікроби. Однак деякі заходи дотримувалися всіх: правильне харчування, гарячі ванни та провітрювання приміщення.
Таким чином, карантин міг тривати пів року, а то й цілий рік. Кількість людей зменшувалась, економіка міста погіршувалась. Після таких епідемій доводилося відновлювати міське життя, що було складним завданням.
Останні випадки холери у Познані зафіксовано у 1873 році.
