28 Березня 2024

Чорна хвороба, чума, холера: страшні епідемії у Познані

Related

Посібник для користувачів пристроїв Apple: Як вибрати ідеальний сервіс?

Apple є одним з найбільш впізнаваних і шанованих виробників...

Cybergoat, або потенціал індустрії Gamedev у Познані

На початку варто пояснити термін назви - Gamedev відноситься...

Як зекономити на будівельно-ремонтних роботах?

Будівництво та ремонт – це завжди затратні процеси,які вимагають...

Коли відбулась перша телефонна розмова в Познані

В анналах історії телефонів визнання італійського винахідника Меуччі у...

Share

Польща, як і багато європейських країн, за всю історію свого існування неодноразово переживала складні часи. Ці часи пов’язані з тяжкими захворюваннями, які забирали життя тисяч людей у ​​всіх містах країни, пише ipoznan.net.

Найперші згадки про інфекційні захворювання датуються початком IХ століття (1003-1007 роки). В деяких старовинних записах йдеться про те, приблизно в ці роки Познань заснували як місто.

З якими хворобами зіткнулося місто Познань? Як місцеві жителі боролися із недугами? Скільки життів забрали страшні захворювання?

Перші випадки

Перші офіційно підтверджені захворювання в Польщі датуються 1174 роком. Це була невідома недуга: ніхто не знав, що це таке та як лікувати хворих. Хвороба швидко поширилася всіма містами, зокрема, Познанню.

Друга згадка датується 1205-1207 роками. Спектр захворювань збільшився, але про них, як і раніше, нічого не було відомо полякам. Завдяки записам, що збереглися, через довгі роки лікарі змогли визначити, що серед цих хвороб були холера, чума і чорна віспа. Деякі хвороби так і не вдалося розгадати: на них досі стоїть мітка “невідомі”.

Спалахи інфекцій повторювалися систематично через кожні кілька років. Причиною повторень інфекційних захворювань був низький санітарний стан міста, брак знань щодо лікування хвороб, профілактики та запобігання зараженням.

Але головна причина, чому вмирала велика кількість людей – те, що лікарі елементарно не знали, як вилікувати хворого. У зв’язку з цим Польща втрачала значну частину населення.

Багато поляків, особливо жінки, були переконані що хвороба – це Боже покарання за скоєні гріхи. Тому в такі лихоліття люди згадували про найвищі сили та молилися.

Один із найважчих періодів як для Польщі, так і для всіх Європи – 1347-1349 роки. Тоді в Європі спалахнули одразу три види чуми. Жоден із видів цієї хвороби не був вивчений, а виходить, як лікувати хворобу – ніхто не знав. Чума швидко рознеслася Європою і дісталася Польщі (зокрема і Познані).

Після чуми у Познані вперше виявили випадки сифілісу.

Великі втрати

Здавалося б, роки йдуть, людство винаходить безліч технологій, лікувань та іншого. Але хвороби не відступали навіть під час спроб лікування, а скоріше навпаки – охоплювали великі масштаби.

У 1514 році в Познані захворіло близько 10 тисяч осіб (що становило половину населення), а в 1542 і 1599 близько 5000 осіб померло (це близько ⅓ населення на той час).

Найбільші втрати побачило місто Познань у 1708-1709 роках. Тоді померло близько 9000 людей, що становило ¾ населення. Цілком ймовірно, що названа кількість померлих на той час була завищена, адже очікували податкові пільги, але навіть з огляду на це втрати були величезні. Це був важкий період як для людей, так для економіки міста.

Наступні епідемії були вже меншого масштабу, та й поляки знали, що це за хвороби і як поводитися.

Найчастіше в Познані з’являлася чума, холера, діарея та висипний тиф.

Наслідки чуми

1709 був одним з найгірших у Познані. Він навіть почався тяжко: холодна зима, через яку вмирали люди та тварини, ламалися дерева. У зв’язку з цим Познань залишилася без урожаю, а отже люди голодували.

В червні містом почало поширюватися “чумне повітря” – мешканці помітили перші випадки хвороби. Вважалося, що зараза була принесена з Калішу. Вся торгівля у Познані припинилася: храми, прилавки були зачинені. Люди стрімко почали хворіти та вмирати. Вулиці спорожніли: стало порожньо і тихо, лише чулися крики та плач людей, які втратили рідних.

Спочатку хворих виганяли з міста в ліси та поля, щоб вони помирали там, але потім у Познані ввели карантин і в’їзд/виїзд був заборонений.

На початку 1709 року у Познані проживало близько 12 тисяч осіб, а до кінця року – всього 3000. Багато померли не лише від хвороби, а й з голоду і холоду. Деякі багатії втекли, але й звичайні жителі також прагнули виїхати з міста, коли це було дозволено. Приватні та багатоквартирні будинки стали порожніми: люди залишили все своє майно та прагнули якнайшвидше вирушити з міста. Це призвело до квартирних крадіжок та пограбувань. Здійснювали такі вчинки найчастіше міські могильники (копачі).

Коли місто зовсім спорожніло, ситуація трохи покращала. Тоді король Август II Сильний узяв місто під свій захист. У Познані скасували податкові платежі, дозволили повертатися людям із закордону, скасували військову службу. Всі ці дії робили для того, щоб підвищити економіку в місті (адже через річку Варта здійснювали різні перевезення).

У місті забороняли розводити свиней. Почали ретельно стежити за чистотою вулиць: наприклад, щотижня збирали та вивозили сміття. Людям рекомендували провітрювати приміщення, але відчиняти вікна лише з півночі, бо вважали, що чума приходить із півдня.

Такими темпами почали поновлювати Познань. Населення почало додаватися лише з 1777 року.

Непереборна хвороба

У Познані неодноразово простежувалися спалахи холери. Ця хвороба боролася з містом не одне століття, то згасаючи, то з’являючись новою хвилею.

Черговий спалах хвороби припав на 1866 рік. Влітку цього року до Познані приїхали рибалки зі Щецина, де було виявлено епідемію. Чоловіки поїхали на площу Старий ринок, там від них заразився працівник одного із закладів (він обслуговував рибалок, які зайшли до бару).

Наступні випадки зараження виявили в одному із познанських районів – Хвалішеве. Холера стала швидко поширюватися околицями міста і незабаром забрала життя 1344 людей.

Познанці анітрохи не сумнівалися, що це холера, адже кілька десятків років раніше у місті була така сама історія. Тоді захворіло приблизно 2,5 тисячі осіб, 1008 з яких загинуло (серед померлих були як поляки, так і німці, євреї).

Лікарі, які лікували хворих із холерою, мали носити одяг із каптуром чорного кольору з блискучого матеріалу. Місто було закрито на карантин, а ті хто виїжджав із міста, мав відсидіти після приїзду на карантині 10 днів.

Якщо в будинку хтось хворів на холеру, це відразу було помітно. Навколо будинку обвисали спеціальні мотузки, їжу привозили та передавали через вікна. Люди не могли вийти надвір – за цим уважно стежили. У такі періоди Познань було наче місто-примара. Попри те, що виходити з дому було заборонено, люди й самі не виявляли такого бажання, адже щодня бачили й чули, як ходили траурні проводи, а під час похорону було чути дзвін.

Познанці застосовували всілякі народні засоби та методи профілактики. Дехто вважав, що треба курити, нібито це вбиває мікроби. А ось алкоголь не рекомендували вживати, хоча хтось твердив, що шампанське не нашкодить. Однак рекомендували правильно харчуватися, регулярно провітрювати приміщення, приймати теплі ванни.

Останні випадки холери підтвердили 1873 року.

Епідемічні цвинтарі

До 20 століття у Познані ховали людей, які померли від інфекційних захворювань, у спеціальному місці. Епідемічне кладовище, “холерники”, “поморники” – це називалося місцем поховання людей. Можна було знайти ще знак “Холера-Хф”. На картах такі місця не позначали, на дорозі можна зустріти лише вказівний знак.

Епідемічні цвинтарі знаходилися за межами міста чи села. Людей у ньому ховали колективно, оскільки померлих під час епідемії було багато. Імен також було не знайти, але за бажанням можна було звернутися до місцевого священника, який мав старовинні записи про хвороби та померлих. На таких цвинтарях також ховали карних злочинців та повій.

Після 20 століття тут стали ховати звичайних людей, окремими могилами та з індивідуальними іменними табличками.

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.