Медицина у місті Познань стрімко покращилася у ХІХ столітті. До цього часу ця сфера була, м’яко кажучи, не найрозвиненішою, пише ipoznan.net.
Попри те, що нові технології та методи лікування швидко доходили до Польщі, місто Познань впроваджувало їх у життя помітно пізніше.
Однак згодом у столиці Великопольського Воєводства якість медицини стала покращуватися, а в сучасному світі взагалі вважається однією з найкращих у всій країні.
Як розвивалася медицина у Познані? Як лікувалися бідні люди, які не мали змоги звертатися до лікарні?
Нестача кадрів
У 19 столітті, коли медицина стала потроху розвиватися, Познань насамперед зіткнулося з однією з головних проблем. У місті не вистачало лікарів на всіх мешканців. Загальна кількість лікарів становила 26, у середньому виходило, що 1 лікар лікував 1200 жителів. Насправді вважалося, що в Познані ще досить багато лікарів, якщо порівнювати з іншими містами Польщі.
Окрім цього тут працювали ті, хто не мав повної медичної кваліфікації – це фельдшери та стоматологи. Фельдшери могли надати першу медичну допомогу хворому і навіть ділитися рекомендаціями щодо лікування. Стоматологи виривали зуби, вставляли щелепи, працювали з лікувальними банками та п’явками (гірудотерапія у наш час).
Довгий час до роботи допускали лише чоловіків. Лише на початку 20 століття (перед початком Першої світової війни) у медичну практику почали підпускати жінок. Єдиний напрямок, де раніше працювали жінки – це акушерство.
Першою жінкою-лікарем у Познані стала Ядвіга Парчевська. Вона спеціалізувалася на педіатрії (догляд за дітьми та дитячі захворювання) та жіночих хворобах.
Лікарні у Познані
До середини 19 століття у Познані зовсім не знали що таке лікарні. У місті існували лише деякі притулки, де були літні й прикуті до ліжка люди. Як правило, всі вони були з бідних сімей, оскільки багаті могли дозволити собі викликати лікаря додому.
1854 року у Великопольщі відкрилася перша міська лікарня. Перед початком Першої світової війни у місті налічувалося вже 8 лікарень. Серед них була та сама міська лікарня, клінічна, єврейська, дитяча, щось схоже на сучасну жіночу консультацію, шпиталь.
Важливість особистої гігієни
Нарешті люди почали звертати увагу на особисту гігієну. Це здебільшого відносилося до представників бідних сімей, оскільки багатії стежили за собою завжди.
Люди почали належну увагу приділяти таким простим речам, як щоденне вмивання обличчя та чищення зубів. У продажу з’являлися зубні щітки та спеціальний зубний порошок.
У квартирах з’являлися туалети та ванні кімнати – але, правду кажучи, це було рідкістю. Також у Познані відкривалися громадські лазні: у 1866 році було три, у 1910 – вже п’ять.
Дівчата шукали всілякі способи виглядати гарними. Для цього використовували все, що тільки мали, наприклад, оливкову або кокосову олію (що для готування їжі) використовували для волосся і тіла, щоб надати здорового блиску. З пічної сажі та сала робили спеціальну чорну фарбу для брів.
Велику увагу приділяли волоссю: дівчата вичитували у старовинних довідниках, що розчісувати волосся потрібно з гребінця кольору слонової кістки, а для швидкого росту волосся – треба двічі на місяць підстригати кінчики.
Народна медицина
У кожній країні існують свої секрети та способи лікування в домашніх умовах. Найчастіше ці знання передавалися з покоління в покоління, а довіри до них було значно більше, ніж до нових технологій чи порад від невідомих лікарів.
У Познані народна медицина була дуже популярною, особливо в сільській місцевості. Основною проблемою молодих дівчат у 19 столітті були ластовиння. Його намагалися позбутися всілякими способами. Для цього використали суницю: на ніч наносили розім’яту ягоду на обличчя та вранці вмивалися.
Познанці готували настоянки, відвари, домашні мазі та інші ліки. Проти безсоння використовували насіння маку, для лікування кашлю – корінь мальви та цукор, при болю в горлі застосовували апельсинову воду та яєчну глазур із цукром. Для лікування ран готували спеціальну мазь, куди додавали червоне вино, рожеву воду, олію, камфору. Вважали, що кава з мигдальним сиропом допомагає при діареї, а гарячий шоколад із молоком зміцнює імунітет. Якщо в сім’ї хтось страждав від проблем зі шлунком, йому варили спеціальний відвар на основі яблук, родзинок та сушеного інжиру. Однією з найкращих ліків завжди вважали домашній бульйон.
Дієтологія
Наприкінці 19 та на початку 20 століття в медицині з’явився новий напрямок – дієтологія. При певному захворюванні лікарі призначали хворому відповідну дієту.
Вперше почали звертати увагу на таку хворобу, як ожиріння, тоді насамперед призначали дієту. Пацієнтам слід було не вживати борошняні вироби та солодощі, жирне м’ясо, пиво. Рекомендували їсти більше овочів, а пити дозволяли воду та трохи вина. Люди почали займатися спортом для покращення здоров’я, а також фігури.
Лікарі прописували спеціальні раціони для людей різних професій. Наприклад, якщо людина багато працює фізично, їй рекомендували вживати більше м’яса, бобових, яєць та сиру.
Стали звертати увагу на шкоду алкоголю (особливо горілки) та кави.
Епідемії у місті
Познань пережила безліч епідемій, а все через розташування. Річка Варта, біля якої розташоване місто, часто ставала причиною повеней. Через це поширювалася інфекція, водою приносило безліч забруднювальних речовин. Крім цього до міста часто приїжджали торговці з інших країн – часто привозили до Познані інфекції.
Найбільше Великопольща постраждала від епідемій чуми та холери. Також тут траплялися часті захворювання на малярію, віспу та тиф.
Найбільші втрати від холери були у 1708-1709 роках. Тоді померло 9000 осіб (більша частина населення Познані в ті роки).
1831 року прийшла сильна епідемія чуми: у місто хвороба потрапила через російських солдатів. Відразу після перших випадків місто закрили на карантин. Люди сиділи вдома, нікому не дозволяли виїжджати. Виходити на вулиці могли лише лікарі, священники та солдати, які мали спеціальні перепустки. Було організовано спеціальну службу доставлення продуктів у кожен будинок.
Будинок, у якому помер хворий на холеру, особливо якщо він був із бідної родини, найчастіше просто спалювали.
Лікарі були змушені перебувати у місті, щоб допомагати хворим. Вони носили спеціальний захисний одяг, але це не завжди допомагало: медики також помирали від холери. За цю епідемію місто втратило 521 людину, попри те, що запобіжні заходи почали вживати відразу після перших випадків хвороби.
1837 року епідемія повторилася: 350 людей не змогли вилікуватися. Цього разу впоратися з холерою допоміг Кароль Марциновський – познанський лікар.
1848 року в Познані з’явилася чума. Рибалки із Щецина приїхали до міста та заразили місцевого жителя, після чого хвороба швидко поширилася. Померло 1008 людей.
Остання епідемія у місті випала на 1873 рік, і це була холера. Через те що у Познані значно покращився санітарний стан та водопостачання, померло лише 60 осіб – що набагато менше, ніж у попередні епідемії.
Варто зазначити, що уряд міста та медичні працівники робили все можливе, щоб епідемії не наздоганяли більше Познань. Лікарі уважно вивчали симптоматику, діагностику, лікування та профілактику хвороб. Коли надходила нова інформація, її одразу ж намагалися передати всім мешканцям: як побороти інфекцію, які ліки краще допомагають, методи профілактики тощо.
Адже місто Познань, як і Польща, кілька десятків років жило в страху, побоюючись чергової епідемії. Це був дуже складний час для місцевих жителів та економіки міста.
