Якщо ви зустрінете на вулиці місцевого жителя Познані та запитаєте у нього: “Хто такий Кароль Марциновський?”, – швидше за все вам не просто дадуть відповідь, а почнуть довгу розповідь.
Кароль Марциновський вважається одним з найбільш значущих людей для міста. Він був непростою людиною зі складним характером. Повстанець і порушник правил, але водночас великодушний і милосердний чоловік, пише ipoznan.net.
Найкращий лікар у Познані: допомагав хворим під час епідемії холери, безкоштовно лікував бідних і нужденних, не шкодував себе і в результаті помер від хвороби.
Яким був Марциновський при житті? Чому він був двічі засуджений до позбавлення волі? Які його заслуги у галузі медицини?
Поїхав вчитися, а потрапив до в’язниці
Кароль Марциновський народився 23 червня 1800 року у Познані. Його батько Юзеф Марціновський був польським міщанином та громадським діячем у місті. Однак він збанкрутував і помер коли синові було 12 років. Кароль з матір’ю (вона була власницею корчми) продовжив жити в Познані.
У 1817 році він отримав атестат зрілості у середній школі св. Марії Магдалини. Хлопець мав розум, працьовитість, ораторські здібності, а педагоги неодноразово стверджували, що Кароль досягне в житті великого успіху.
Після отримання атестата, Марциновський вирушив навчатися до Берліна. Там він вступив до таємного товариства під назвою “Полонія”. У березні 1822 року він був заарештований разом з рештою учасників товариства. Його засудили до ув’язнення терміном у шість місяців – 29 січня 1823 року хлопця звільнили.
Його нітрохи не бентежило це ув’язнення: Кароль продовжив навчання, у квітні захистив докторську дисертацію та здобув ступінь доктора-хірурга.
Потім Марциновський повернувся до рідного міста Познань, де працював і вів приватну практику в лікарні, як лікар хірург та гінеколог.
Яким був Марциновський
Кароль був дуже ефектний чоловік. Високий та стрункий, темне волосся, густі брови, блакитні очі, витягнуте обличчя з чіткими вилицями, рвучкі рухи, серйозний, самовпевнений погляд і дуже складний характер. Багатьом він запам’ятався, як упертий лікар і діяч, що твердо стоїть на своєму, а також вірно служить своєму покликанню допомагати людям.
Попри складний характер, він завжди був поблажливий до людей: прагнув допомогти всім хворим та бідним, на шкоду собі.
Найбільше любив те, чим займався. Кароль ніколи не зневажав своїх обов’язків: повернувшись пізно вночі з “відрядження”, о 8-й ранку він уже приходив на службу, де його чекали хворі.
Був випадок, коли Кароль, після верхової їзди, повернувся додому мокрий і відразу прийняв холодний душ. Після цього він взявся за паперову роботу, попри те, що відчував дикий холод та втому після поїздки.
Боротьба з холерою, подяка, в’язниця
Коли 1827 року почалося листопадове повстання, Марциновський неодмінно вирушив у Варшаву: бажав бути присутнім на подібних серйозних “випадках”, особливо, якщо міг бути корисним. Кароль дійсно допоміг: як польовий лікар, він врятував не одне життя.
Після того як повстання придушили, лікар відправився до Шотландії, потім до Англії: там він продовжив займатися лікарською діяльністю.
1833 року багато країн Європи здолала епідемія холери. Кароль перебував у цей час у Франції та активно взяв участь у боротьбі із хворобою. За виконану роботу та заслуги він отримав золоту медаль.
Потім він одразу повернувся на батьківщину, де епідемія забрала життя багатьох познанців. Марциновський постійно проводив час із хворими: оскільки у місті було мало лікарів, він допомагав усім, чим міг. Але прусська поліція не давала чоловікові спокійно існувати й в 1837 його посадили у в’язницю. Саме за виконану роботу в галузі медицини та надану допомогу хворим його звільнили та повернули назад у Познань.
Що зробив для міста
Марциновський спонсорував будівництво готелю “Базар” у 1839 році. 1843 року створив комітет сільськогосподарської школи, а також познанську театральну школу. Був членом міської ради та Реального шкільного комітету у Познані.
Також він був членом комітету з піклування про бідноту, попри те, що Кароль витрачав особисті кошти на допомогу бідним, хворим та нужденним.
Він зробив великий внесок у медицину свого міста. Кароль Марциновський багато років хворів на туберкульоз: скільки б він не лікувався, хвороба давала свої тяжкі наслідки. Чоловік з кожним роком почував себе дедалі гірше і в 1864 році помер.
На жаль, належну увагу Марциновському приділили лише після його смерті. На його ім’я було названо безліч парків, міських вулиць, споруд, лікарень та шкіл – і все це не лише у Познані, а й в інших польських містах.
